відшліфовувати
ВІДШЛІФО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШЛІФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. що. Шліфуючи, обробляти (метал, скло і т. ін.).
Вона поклала на магнітну плиту штамп для моторів, який треба було відшліфувати (О. Донченко);
// Робити рівним, гладеньким, весь час тручи одне об одне.
Каміння й скелі стояли в найнеприродніших “позах”, підставляючи сонцеві свої гострі ребра. Тут ніколи не було вітру, щоб повалити їх, тут ніколи не було води – дощу чи снігу, щоб відшліфувати їх (М. Білкун);
Вода відшліфовує каміння.
2. що, перен. Удосконалювати, ретельно виправляючи різні огріхи; поліпшувати (мову, твір і т. ін.).
Вона була дуже вимогливою до своїх перекладів, невтомно відшліфовувала їх (з наук. літ.);
Вона [Леся Українка] одшліфує, вигострить її [поезію] і вже тоді, мов крицевий двосічний меч, віддасть народові, своїм друзям-товаришам (М. Олійник);
// кого, що. Виховувати, розвивати певні риси характеру.
Зять виявився не зовсім таким, як хотілося б тещі.., і Олімпіада Никанорівна стала терпляче відшліфовувати Дмитрову натуру (Ю. Збанацький);
Тепер треба відшліфувати себе, зробити так, щоб кожен його рух був точний (І. Багмут);
Життя ще не встигло відшліфувати всі грані його характеру (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)