відшукувати
ВІДШУ́КУВАТИ, ую, уєш, рідко ВІДШУКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
Шукаючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь; розшукувати що-небудь.
Серце її неспокійно калатало, коли вона бігла назад, одшукуючи свої сліди (М. Коцюбинський);
Поки слідчий відшукував моє ім'я серед усіх тих паперів, я зважував, радився сам з собою – що говорити? (Ю. Збанацький);
Країни колишнього “соціалістичного табору” змушені були тишком-нишком відшуковувати для співробітництва “не соціалістичного” зарубіжного наукового партнера (Валерій Шевчук);
Студент має самостійно відшуковувати, накопичувати і використовувати наукову інформацію за тематикою курсу (з навч. літ.);
– Коли б я одужала, то б я її одшукала, де вона... (Марко Вовчок);
Тямущий дядько, отой капітан Походько, зумів одразу таку позицію вибрати, що кращої поблизу й не відшукаєш (Є. Доломан);
// Знаходити, установлювати що-небудь у чомусь.
В книжках мимоволі шукала [Ганна] якогось пояснення для себе, намагалася відшукати в них якусь відповідь на свої думки і настрої (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)