відіслати —
відісла́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відіслати —
[в'ід'іслатие] -д'ішл'у, -д'ішлеиш; нак. -д'ішли, -д'ішл'іт'
Орфоепічний словник української мови
відіслати —
див. відсилати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відіслати —
відісла́ти в музе́й що. Що-небудь дуже старе чи зіпсоване настільки, що не можна ним користуватися. Емку полковника Шумакова давно вже час би відіслати в музей, але шофер Покотило не міг його умовити помінять її на трофейну машину (С. Голованівський).
Фразеологічний словник української мови
відіслати —
ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
відіслати —
ВІДІСЛА́ТИ див. відсила́ти.
Словник української мови в 11 томах
відіслати —
Відсилати, -лаю, -єш сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Чуб. V. 312. Відсилають у солому спати. Чуб. І. 175. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо. Чуб. І. 146.
Словник української мови Грінченка