віж

ВІЖ, а, ч., іст.

Присяжний пристав у справах, що підлягали судові воєвод і повітових старост; арбітр, посередник.

Судовий урядник (віж чи возний) разом із родичами вбитого вивозив трупа на ринок чи до замку або возив по вулицях міста й публічно оголошував (“волав”), хто вбитий і хто його вбив (з навч. літ.).