візитний

ВІЗИ́ТНИЙ, а, е.

Стос. до візиту.

Посідали вони на канапі і почали звичайну візитну розмову (І. Нечуй-Левицький);

// Признач. для візитів.

Безбородько не міг обігнатися від агентів. Погодився ще на один візитний костюм (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. візитний — візи́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. візитний — -а, -е. Стос. до візиту. || Признач. для візитів. Візитна картка — а) картка з прізвищем, ім'ям та по батькові, іноді з адресою її власника для вручення під час знайомства або візиту; б) кого, чого. Про прикмети, показники, характерні для кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. візитний — ВІЗИ́ТНИЙ, а, е. Стос. до візиту. Посідали вони на канапі і почали звичайну візитну розмову (Н.-Лев., І, 1956, 168); // Признач. для візитів. Безбородько не міг обігнатися від агентів. Погодився ще на один візитний костюм (Вільде, Сестри.., 1958, 55).  Словник української мови в 11 томах