вільшаник

ВІЛЬША́НИК, а, ч., збірн.

Те саме, що вільшня́к.

Бійці добралися до острова, порослого вільшаником (Григорій Тютюнник);

Щоб не наражати всіх на небезпеку, Арсен наполіг, що в замок піде він один, до стіни його супроводжуватимуть тільки Роман та Семашко, а інші залишаться в засаді на березі ставу, у заростях верболозу та вільшаника (В. Малик);

Напившись, він знов відпочив і, не повертаючись, задки, смішно відповз за драчі в молодий вільшаник (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. вільшаник — вільша́ник іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. вільшаник — -у, ч., збірн., рідко. Те саме, що вільшняк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вільшаник — Тип лісу, в якому переважає вільха, часто з ясенем та ялиною; переважно на підтоплених (заболочених) ґрунтах; у фітосоціології до в. зараховують чагарникові комплекси — переважно різні види верб, що ростуть на торфовищах (лозняки).  Універсальний словник-енциклопедія
4. вільшаник — ВІЛЬША́НИК, у, ч., збірн., рідко. Те саме, що вільшня́к. Бійці добралися до острова, порослого вільшаником (Тют., Вир, 1964, 317).  Словник української мови в 11 томах