віндикація

ВІНДИКА́ЦІЯ, ї, ж., юр.

Позов власника про вилучення майна у судовому порядку з чужого незаконного володіння.

Особливий порядок віндикації встановлюється щодо грошей і цінних паперів на пред'явника (з навч. літ.);

Розрахунки з приводу доходів між потерпілим і особою, яка безпідставно придбала майно, аналогічні розрахункам між власником і добросовісним набувачем у зв'язку з віндикацією майна (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. віндикація — віндика́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. віндикація — -ї, ж. У цивільному праві – позов власника про вилучення його майна з чужого незаконного володіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віндикація — віндика́ція (лат. vindicatio, від vindico – захищаю, заявляю претензію, вимагаю) в цивільному праві позов власника про вилучення його майна з чужого незаконного володіння.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. віндикація — рос. виндикация (латин. VIN-dicatio, від vindicio захищаю, заявляю претензію) — позов власника майна про необхідність вилучення його через суд від громадян, що володіють цим майном без законних прав.  Eкономічна енциклопедія