віршомаз
ВІРШОМА́З, а, ч., зневажл.
Бездарний поет.
Наш віршомаз Тюхтій старих людей шанує: Гарасько як звелів, він так і компонує (П. Гулак-Артемовський);
А я, дурний, не бачивши Тебе, цяце, й разу, Та й повірив тупорилим Твоїм віршомазам (Т. Шевченко);
Вова висміяв його і не називав тепер інакше, як віршомазом (О. Копиленко);
– Чимало розвелося в нас віршомазів, котрі живуть задля особистої вигоди, їм нічого не варто сьогодні хвалити одних, назавтра – інших (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)