віршописець

ВІРШОПИ́СЕЦЬ, сця, ч.

1. уроч., заст. Те саме, що віршотво́рець 1.

Їздили тоді Милорадовичі до Ґалаґанів послухати мужицького віршописця (Ф. Бурлака);

Ось він, цей бунтливий віршописець з Вільна, Неспокійно зводить голову худу (М. Бажан);

Багато уваги М. С. Возняк приділяє відкриттю імен давніх віршописців (з наук. літ.).

2. ірон. Те саме, що віршома́з.

Піднаторіли [навикли] наші віршописці, .. убогі словом, мислію [мислю] порочні (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. віршописець — віршопи́сець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. віршописець — -сця, ч., заст. Поет.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віршописець — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст.  Словник синонімів української мови
4. віршописець — ВІРШОПИ́СЕЦЬ, сця, ч., заст. Поет. Ось він, цей бунтливий віршописець з Вільна, Неспокійно зводить голову худу (Бажан, Роки, 1957, 273); Багато уваги М. С. Возняк приділяє відкриттю імен давніх віршописців (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 41).  Словник української мови в 11 томах