вітчизна
ВІТЧИ́ЗНА, и, ж., уроч.
Батьківщи́на (у 1 знач.); рідний край.
Ти геть летиш у інший час – та й баста: В середньовіччя, Грецію чи Рим, Забувши, як пахтить вітчизни дим (Ю. Клен);
Сучасна людина виробила в собі звичку не мати свого кутка .. Загубила згадку про свою спорідненість з вітчизною. Місце народження обернулось .. черговим пунктом заповнюваної анкети (В. Домонтович);
Велика, безкрая Вітчизна моя, – Пішки не пройдеш за рік (І. Нехода);
І колишеться м'ята, І тремтить далина, І доріг тих багато, А Вітчизна – одна (А. Малишко);
Дух вітчизни, материзни несуть і досі нам вони [слова] (Д. Білоус);
Той погар доль, осмалені хрести знакують путь охлялої Вітчизни (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)