віц

ВІЦ, а, ч., діал.

Дотеп.

Він вічно теревенив, розповідаючи веселі віци – анекдоти, співав коломийки (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. віц — Віц: — дотеп, жарт, гостре слівце [44-2] — жарт [40;20]  Словник з творів Івана Франка
2. віц — віц іменник чоловічого роду, істота дотеп діал.  Орфографічний словник української мови
3. віц — -а, ч., діал. Дотеп. Пускати (пустити) віц — жартувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. віц — Дотеп, жарт  Словник чужослів Павло Штепа
5. віц — віц жарт, дотеп (ср, ст): Слава Богу, Дуську, що тебе ще віци тримаються, ще не є так зле з тобою (Лисяк); Зате веселим, помічним, товариським і дуже добрим педагогом був проф. Ю. Полянський, відомий учений-геолог.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. віц — ДО́ТЕП (влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком), ДО́КЛАДКА діал., ВІЦ діал.; СІЛЬ розм., ПЕ́РЕЦЬ розм. (те, що надає гостроти словам, висловлюванням). Вона регоче на всю хату і відбиває всі натиски гострим яким словом, влучним дотепом (Г.  Словник синонімів української мови
7. віц — ВІЦ, а, ч., діал. Дотеп. Ксьондз сипав віци і чхав од табаки (Коцюб., II, 1955, 253); Він вічно теревенив, розповідаючи веселі віци — анекдоти, співав коломийки, хоч живіт аж судомило від голоду (Тют., Вир, 1964, 352). ◊ Пуска́ти (пусти́ти) віц, зах.  Словник української мови в 11 томах