віце-король

ВІ́ЦЕ-КОРО́ЛЬ, я́, ч.

1. Титул вищого представника королівської влади у володіннях, розташованих за межами метрополії.

У 1813 р. М. Г. Рєпніна було призначено генерал-губернатором повоєнної Саксонії з титулом віце-короля (з наук. літ.);

Титул віце-короля скасований 1947 року, коли Індія та Пакистан одержали незалежність (з наук.-попул. літ.).

2. Особа, яка має такий титул; представник короля на підвладних територіях; намісник короля.

Безпосередня вища влада в колоніях Латинської Америки була у віце-королів, які уособлювали іспанську корону (з наук. літ.);

Поштовхом до розгортання національно-визвольного руху стало рішення віце-короля Д. Керзона про поділ Бенгалії (з наук. літ.);

Другу експедицію Христофор Колумб очолив уже на посаді віце-короля нововідкритих земель (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)