газліфт
ГАЗЛІ́ФТ, ч.
1. род. а. Пристрій для піднімання крапельної рідини за рахунок енергії, що міститься в змішаному з нею стисненому газі.
Газліфт застосовують головним чином для підняття нафти із бурових свердловин, використовуючи при цьому газ, який виходить із нафтоносних пластів (з наук. літ.);
Газліфт застосовують у тих випадках, коли робота насосів ускладнена високим газовмістом або температурою рідини, наявністю піску, відкладеннями парафіну й солей, а також у кущових і похилоскерованих свердловинах (з наук. літ.);
Газліфт доцільно використовувати при видобутку нафти з морського дна, оскільки розміри платформи обмежені, а газліфтне обладнання знаходиться переважно під землею (з наук. літ.).
2. род. у. Спосіб піднімання крапельної рідини із свердловини за рахунок енергії стисненого газу.
Газліфт – ефективний метод для горизонтальних свердловин (з наук. літ.);
Газліфт уперше здійснено в Угорщині під час осушування затопленої шахти (кінець XVIII століття) (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)