галицький

ГА́ЛИЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до галича́ни і Галичина.

Я ще раніше сказав, що Франко явився новатором у галицькій літературі (М. Коцюбинський);

В їдальні вже чекав білий, святочний стіл, церемонно займались місця, наливались чарки, починали зі свяченого яйця, пили за Святе Воскресіння, їли іскристий галицький борщ, печеню індика, подільські налисники (У. Самчук);

// Розташований у Галичині, який живе у Галичині.

То було таке тихе галицьке село (Б. Лепкий);

Біжить шосе галицькою землею, мчить селом, поринає за обрій. Туди – де Станіславів, Рогатин, Львів, Перемишль... (Б. Антоненко-Давидович);

– Як менi вiдомо, галицьких хлопцiв з iталiйського фронту направляють у сiчове стрiлецьке вiйсько (Р. Андріяшик).

Значення в інших словниках

1. галицький — га́лицький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. галицький — -а, -е. Стос. до Галичини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. галицький — Га́лицький, -ка, -ке; -кі, -ких  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. галицький — ГА́ЛИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до Галичини. Я ще раніше сказав, що Франко явився новатором у галицькій літературі (Коцюб., III, 1956, 36); Станіслав — тимчасова галицька столиця (Кач., II, 1958, 389).  Словник української мови в 11 томах
5. галицький — Галицький, -а, -е Галицкій. Желех.  Словник української мови Грінченка