ганус

ГА́НУС, у, ч.

Те саме, що ані́с¹.

Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили, .. Під челюстями запікану І з ганусом, і до калгану, В ній був і перець, і шапран (І. Котляревський);

Плоди ганусу звичайного використовують як лікувальний засіб при застудах (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ганус — га́нус іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ганус — -у, ч. Те саме, що аніс I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ганус — га́нус (від грец. ανηθον – кріп) вид трав’янистих однорічних рослин роду аніс. Походить з Малої Азії, в СРСР культивують. Містить ефірну олію, яку використовують у медицині, парфюмерії, харчовій промисловості. Інша назва – аніс звичайний.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. ганус — АНІ́С (однорічна трав'яниста ефіроносна рослина родини зонтичних), ГА́НУС. Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили,.. Під челюстями запіканку І з ганусом, і до калгану, В ній був і перець, і шапран (І. Котляревський).  Словник синонімів української мови
5. ганус — Га́нус, -су, -сові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ганус — ГА́НУС, у, ч. Те саме, що ані́с¹. Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили,.. Під челюстями запікану І з ганусом, і до калгану, В ній був і перець, і шапран (Котл., І, 1952, 149).  Словник української мови в 11 томах
7. ганус — Ганус, -су м. Анисъ. Левч. 1.  Словник української мови Грінченка