ганчір'я
ГАНЧІ́Р'Я, я, с.
Збірн. до ганчі́рка 1, 2.
У побиті вікна не світ заглядає, а на світ витріщилося ганчір'я (Панас Мирний);
Йому б тільки догнати її, іти поруч і... Може, зірвати з голови оте сіре ганчір'я, присоромити й потішити (Іван Ле);
Жанна полюбляла не тільки іноземне ганчір'я, але й іноземні слова (Л. Дмитерко);
Ноги його були обмотані в брудне ганчір'я і взуті в рвані калоші (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)