гардероб
ГАРДЕРО́Б, а, ч.
1. Шафа для одягу.
– Понадіваймо сукні, які у нас є найясніші! щоб так і різали в вічі .. Панни кинулись до гардероба (І. Нечуй-Левицький);
Обоє добре заробляли, вдяглися так, що не сором і на люди показатись, обставили квартиру меблями, стояв уже й гардероб з дзеркалом, про який так довго мріяла Ольга (Б. Антоненко-Давидович);
Мама дістала з гардероба демісезонне доньчине пальто (О. Гончар).
2. Приміщення в громадському будинку, де зберігається верхній одяг; роздягальня.
Концерт скінчився, оплески затихли, публіка юрмилась біля гардеробів (Л. Дмитерко);
– А тепер ходімо, – закінчила урок учителька і провела своїх учнів до гардероба (В. Кучер);
В дверях театру вже товпилась така кількість публіки, що достоятись до загального гардеробу їм би просто не вдалось (О. Ірванець).
3. перен. Одяг, належний одній людині.
Панночка почала приміряти і показувати мені одно убрання за другим, гостро критикуючи їх та вкупі з тим пильно придивляючись, яке враження робить на мене її великий гардероб (Леся Українка);
Мужчина спробував справити тобi гардероб, .. вiн купив тобi двi справжнi сукнi з тонкої вовни, i срiблясту шовкову блузку з пiдкладними плечима, i розкiшний, барви червоного вина костюм, у якому ти вмент спалахнула цiлком уже заморською вродою (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)