гарець
ГА́РЕЦЬ, рця, ч., заст.
1. Давня міра сипких тіл, що дорівнювала 3,28 літра.
На качку давали з економії по гарцеві зерна, але качка за літо здохла б, а не прохарчувалась би тим гарцем (І. Нечуй-Левицький);
На чоловіка два фунти хліба, два фунти м'яса, чверть фунта масла, кварта каші і два гарці пива або дві пляшки вина щодень (Г. Хоткевич);
Колода .. видовбана, як корито, з дуба, не кругла, а поздовж, так, як корито, як скриня, що влізе якраз сорок гарців (В. Медвідь).
2. Посудина такої місткості.
Ліля і Марися гарцями збирали [хрущів] і топили (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)