гарма-дарма
ГА́РМА-ДА́РМА, присл., діал.
Даремно, марно, без причини.
Причепився гарма-дарма, видивився, що я гарна (Сл. Гр.);
– Хай йому частець, отак тут за гарма-дарма чапіти (У. Самчук);
Майже цілий той день їхав він гарма-дарма – не траплялось йому по дорозі нічого, вартого згадки (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса).
Словник української мови (СУМ-20)