гектограф
ГЕКТО́ГРАФ, а, ч.
Копіювальний прилад для розмноження машинописного або рукописного тексту, що використовується в малій (оперативній) поліграфії для швидкого розмноження друкованої продукції з невисокими вимогами до якості відбитків.
Ось той будинок, у якому ми колись друкували на гектографі прокламації (В. Винниченко);
Літературу стали бачити. Своєї техніки ще немає, – на гектографі (А. Головко);
Значний інтерес становить “Кобзар”, надрукований 1899 року на гектографі студентами (з наук. літ.);
Гектограф дає до 100 відбитків (звідси і його назва), але тільки перші 30–50 є чіткими (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)