геногеографія

ГЕНОГЕОГРА́ФІЯ, ї, ж.

Установлення географічного поширення і частоти різних форм генів, що визначають основні ознаки й властивості досліджуваного виду організмів певної території.

Проблеми, які ставить геногеографія населення, є не суто генетичними, а міждисциплінарними та дозволяють об'єднати зусилля для розв'язання комплексних проблем науки про людину (з наук. літ.);

Поняття геногеографії було запроваджено генетиком Олександром Сергійовичем Серебровським 1928 року (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. геногеографія — -ї, ж. Напрям досліджень у проміжній між генетикою і біогеографією галузі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. геногеографія — геногеогра́фія (від ген і географія) напрям досліджень у суміжній з генетикою і біогеографією галузі. Встановлює географічне поширення й частоти алелів, що визначають основні ознаки й властивості в межах усього або частини ареалу досліджуваного виду організмів.  Словник іншомовних слів Мельничука