генуезці

ГЕНУЕ́ЗЦІ, ів, мн. (одн. генуе́зець, зця, ч.; генуе́зка, и, ж.).

Мешканці Генуї або вихідці з цього міста.

Було нас тоді двісті вісімдесят чоловік, окрім русинів, ще генуезці, каталонці, сицилійці, провансальці, кандіоти й московитяни (Валерій Шевчук);

Саме генуезці заклали фортецю, що мала контролювати Дністровський лиман (з наук.-попул. літ.);

Генуезець Христофор Колумб на чолі іспанської експедиції для пошуку найкоротшого морського шляху в Індію перетнув Атлантичний океан і досяг Багамських островів, Куби, Гаїті (з газ.).