георгіки
ГЕО́РГІКИ, ів, мн.
Античні вірші, що вихваляють сільське життя.
Перед внутрішнім зором читача постає європейськи освічена людина, яка читає філософа Бекона, цитує великого Гете, прочитала всього Вальтера Скотта, милується “Георгіками” Вергілія (В. Русанівський);
У новочасній європейській поезії георгіки набули вигляду стилізації, орієнтуючись на зображення щасливого сільського побуту (з наук.-попул. літ.);
В українській новітній ліриці до георгік звертався В. Мисик (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)