гладенький
ГЛАДЕ́НЬКИЙ¹, а, е.
1. Зменш.-пестл. до гла́дкий.
Стіни гладенькі, білі, у кутку стіл, .. в другому кутку ліжко (Панас Мирний);
Перо рівно бігло по гладенькому папері (Н. Рибак);
Снігова пелена була чиста, гладенька, ніде й ніким не потоптана (І. Багряний).
2. перен. Чіткий і правильний (про мову, викладені на письмі думки і т. ін.).
Макар Іванович гладенькими фразами (звичайно, російськими) виливає на папері жаль, що несподівана слабість змушує його зректися великого обов'язку (М. Коцюбинський);
Попробуйте переконати його [поета], що переказ більш-менш гладенькими римованими рядками газетної статті – ніяка не поезія! (М. Рильський).
ГЛАДЕ́НЬКИЙ², а, е.
Зменш. до гладки́й.
Бабина дівка, а економів кінь – усе гладенькі (прислів'я);
Ось гладенький, освіжений недавнім купанням у Дніпрі Проскуряков, .. премило сміючись, махнув рукою (Б. Антоненко-Давидович);
Гладенька, низенька, вона і по плече не сягала синові (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)