глум
ГЛУМ, у, ч.
Дія за знач. глуми́тися.
Вулицею .. котилась [юрба] і сміх, і глум, і гомін, і прокльони несла з собою (Леся Українка);
Він перестав сміятися, зате в тоні його лишився одвертий глум (Ю. Шовкопляс);
Вони чужі й незнайомі, але рідні. Це ж, може, ті самі, що недавно обороняли їх і їхню худобу від німецького грабунку, від наруги, від глуму... (І. Багряний);
Вертатися назад? На глум, на муку? На нікчемне животіння?.. Нізащо! (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)