голубий
ГОЛУБИ́Й, а́, е́.
Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра – середнього між зеленим і синім; кольору ясного неба; світло-синій, блакитний.
Голубі оченята з-під чорних брів, наче квітки ті, горять – усміхаються (Панас Мирний);
Даль ясна і в голубому небі спокій (В. Сосюра);
Стих благовіст, і з тиші, чи то з води, чи з неба вродилась диво-пісня і піднялась, полинула над голубими плесами, над берегами, луками (Василь Шевчук);
// у знач. ім. голуби́й, бо́го, ч., перен., розм. Те саме, що гомосексуалі́ст.
Наш малий уже в другому класі .. Новеньку блакитну сорочку відмовився носити: – Скажуть, що голубий (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)