гольник

ГОЛЬНИ́К, а́, ч.

1. Коробочка або подушечка для швацьких голок.

З рогу оленя виробляли порохівниці, протички, гольники (з наук.-попул. літ.).

2. у́, ч., збірн. Опала хвоя.

Для мульчування можна використовувати тирсу, гольник, рейки (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. гольник — гольни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гольник — -а, ч. 1》 Коробочка або подушечка, де зберігаються швацькі голки. 2》 діал. Опала хвоя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гольник — ХВО́Я збірн. (голчасте або лускоподібне листя сосни, ялини, модрини і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ, ШПИЛЬКИ́, ГОЛКИ́, ЧЕ́ТИНА діал., ЧЕ́ТИННЯ діал., ФО́Я діал.; ГОЛЬНИ́К діал. (опале).  Словник синонімів української мови
4. гольник — ГОЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Коробочка або подушечка, де зберігаються швацькі голки. 2. діал. Опала хвоя.  Словник української мови в 11 томах