гопки

ГО́ПКИ.

1. виг. Виражає спонукання до скакання, стрибання, тупотіння.

Гопки, рижа! А в рижої і духу нема (Номис);

// у знач. пред.

Пізно старого коня учить гопки (приказка);

– Не вчи старого кота гопки! (Р. Андріяшик).

2. присл. Підстрибуючи, підскакуючи.

Ті звірі, що ждали [м'яса], трималися гопки за дроти і несамовитились (Т. Осьмачка).

Значення в інших словниках

1. гопки — го́пки прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гопки — 1》 виг. Виражає спонукання до скакання, стрибання, тупотіння. 2》 присл. Підстрибуючи, підскакуючи. Гопки скакати. Гопки ставати (стати) — а) ставати на задні ноги, ставати дибки (перев. про коней); б) (перен.) різко виявляти незгоду, протест.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гопки — див. сторчма  Словник синонімів Вусика
4. гопки — вибри́кувати го́пки, прост. Дуже радіти. — Скільки оці (штани)? Два, кажете? А півтора? — Півтора то й півтора... Хай вибрикує ваш хлопчик гопки! (О. Ільченко). го́пки скака́ти. Охоче бігти, іти куди-небудь.  Фразеологічний словник української мови
5. гопки — Го́пки, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гопки — ГО́ПКИ. 1. виг. Виражає спонукання до скакання, стрибання, тупотіння. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема (Номис, 1864, № 1844). 2. присл. Підстрибуючи, підскакуючи. — Хай вибрикує ваш хлопчик гопки! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 243).  Словник української мови в 11 томах
7. гопки — Гопки меж. 1) Выражаетъ скаканіе, прыганіе, топаніе въ танцѣ. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема. Ном. № 1844. Пізно старого кота учить гопки. Ном. № 3222. Та вижнемо жито до самого краю, поставимо в копки та вдаримо в гопки. Грин. ІІІ. 137.  Словник української мови Грінченка