горит
ГОРИ́Т, а, ч., іст.
Чохол для лука.
На стелі Газурія з Херсонеса зображено воїна з довгим мечем у повному обладунку – горит з луком, шолом, овальний щит, довгий спис (з наук. літ.);
Збоку у скіфів висять сагайдаки із стрілами та горити для луків (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)