горн
ГОРН¹, а, ч.
Мідний духовий інструмент; сигнальний ріжок.
Весело і тривожно заграв коло школи піонерський горн (В. Кучер);
За вікном тривожно, як на пожежу, заливається горн (А. Дімаров).
ГОРН², а, ч., рідко.
Те саме, що го́рно 1.
Біля кожної кузні метушилося по кілька голих до пояса людей. Одні велетенськими міхами роздмухували вогонь, другі підносили до палаючих горн лемеші (М. Старицький);
[Хор:] Ой, пройшла Меланочка крізь вогонь, Наче щире золото через горн (І. Кочерга);
Коли верхня долоня натискувала на міхи, вони складалися, випускали з себе все повітря, вдуваючи його в горн (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)