горща

ГОРЩА́, а́ти, с.

Те саме, що горщо́к.

В неї .. чомусь затрусилися руки, і вона впустила та й розбила горща (Б. Грінченко);

Не раз до неї носила Явдоха в цьому горщаті варити картоплю, щоб зайвий раз не розпалювати печі (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. горща — горща́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. горща — -ати, с. Зменш. до горщок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горща — Горща́, -ща́ти, -ща́ті, -ща́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. горща — ГОРЩА́, а́ти, с. Зменш. до горщо́к. Не раз до неї носила Явдоха в цьому горщаті варити картоплю, щоб зайвий раз не розпалювати печі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 356).  Словник української мови в 11 томах