градобій
ГРАДОБІ́Й, о́ю, ч.
1. Випадання граду (див. град¹ 1), що веде до пошкодження посівів, знищення врожаю плодів і т. ін.
Коли зашуміли [пороги] вже глухо десь нижче і вище села, так і жди на завтра якоїсь напасті: бурі-негоди, зливи та градобою... (О. Гончар);
Тендітні рослини всуціль пошмагав градобій (з газ.);
Пройшли сильна злива і градобій (з газ.).
2. чого, який, перен. Про велику кількість чого-небудь, що падає, летить, завдаючи болю, ушкоджень і т. ін.
У земського, урядника, стражників полетіли грудки, .. під тим градобоєм начальники зникли (К. Гордієнко);
Здається, він один тут, під градобоєм куль, не піддався паніці (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)