громадівець

ГРОМА́ДІВЕЦЬ, вця, ч.

Член громади (див. грома́да¹ 4).

Своє покликання громадівці вбачали в поширенні серед народу освіти, вивченні й збереженні фольклорних скарбів (з наук.-попул. літ.);

Важливим у діяльності громадівців стало написання українських підручників і популярних книг для народу на релігійну, історичну та іншу тематику (з навч. літ.).