гукіт
ГУ́КІТ, коту, ч., рідко.
Сильний гомін багатьох голосів; сильний шум.
У передмісті вулиці вузенькі. Такий там брязкіт, гуркіт, гукіт, дзенькіт (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)ГУ́КІТ, коту, ч., рідко.
Сильний гомін багатьох голосів; сильний шум.
У передмісті вулиці вузенькі. Такий там брязкіт, гуркіт, гукіт, дзенькіт (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)