гурочок
ГУРО́ЧОК, чка, діал.
Зменш.-пестл. до гуро́к.
– Я розпалю примус під комином, посмажу яєшеньку та вишкварок. А холодець у мене є, з линів. Добрий холодець. Та гурочків нашукаю, помідорчиків. Добра закуска буде (О. Бердник);
* У порівн. Дитинка в їх була, дівчинка, як ясочка, свіжа й повна, як гурочок (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)