гібрид
ГІБРИ́Д, а, ч.
1. Тваринний або рослинний організм, виведений за допомогою гібридизації.
У результаті схрещування двох не зовсім подібних рослин у природі завжди утворюються нові рослини – мішанці, або так звані гібриди (з наук.-попул. літ.);
З Біловезької Пущі завіз він [Клименко] сюди зубрів, з долин Міссісіпі, з-під ножа американських браконьєрів, вихопив останніх на землі бізонів і, схрестивши їх в Асканії, одержав дивовижних гібридів – гігантів зубробізонів (О. Гончар);
Він сам бачив деревце, але було вночі, і через те не може точно визначити, де саме воно зацвіло і чи справді то мигдаль, чи, може, це якийсь заморський першоцвіт, а то й гібрид, виведений невтомними селекціонерами (П. Загребельний);
Селекціонери одержали гібриди абрикоса, вишні, смородини, аґрусу й інших плодових та ягідних рослин (з газ.);
* Образно. – Сердита, видимо, у вас сусідка? – Та як вам сказати! Характер правильний – гібрид кобри з ящіркою (Остап Вишня).
2. перен., розм. Суміш чого-небудь.
Суржик – дивний безрідний гібрид української та російської мов (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)