гіпнотик

ГІПНО́ТИК, а, ч.

1. Особа, яка піддається гіпнозу; гіпнотизована людина; сомнамбул.

На моніторі приладу після того, як гіпнотик відчує сонність і закриє очі, модульованість альфа-ритму зникає, дещо знижується його частота й амплітуда (з наук. літ.);

Лікар завмирає, уповільнює дихання, починає говорити повільно й тихо, щоб гіпнотик знав, як йому себе поводити (із журн.).

2. Спеціальний анестезійний препарат.

Найбільше у хворих, які піддаються оперативним втручанням, реєструється гіперчутливість до міорелаксантів, гіпнотиків, опіоїдів, латексу (з наук. літ.);

На період маніпуляції здійснюють седацію пацієнта невеликими дозами діазепаму або іншими гіпнотиками (з навч. літ.);

Нині шквал різних спокус діє на наших дітей як гіпнотик (з газ.).