Словник української мови у 20 томах

гіпогриф

ГІПОГРИ́Ф, а, ч.

Міфічне створіння з тілом коня і головою та крилами грифа.

У п'єсі Кальдерона подано складні міфологічні образи, взяті з іспанських казок, як, наприклад, гіпогриф (з наук. літ.);

Гіпогриф – міфічна істота, яку вперше описав Лудовіко Аріосто у своїй поемі “Несамовитий Роланд” (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. гіпогриф — -а, ч. Міфічний крилатий кінь з головою грифа; Пегас.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гіпогриф — Кінь (крилатий)  Словник чужослів Павло Штепа