гірський
ГІРСЬКИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до гора́ 1.
Почалася система численних гірських хребтів (О. Гончар);
Не давши сенаторові спочити після важкої дороги через увесь Центральний гірський масив Галії, воєвода римський виклав сутність його місії (І. Білик);
// Вкритий горами, пагорбами; гористий.
А ще ж треба шість років дожидати, коли він знову зможе повернутись у свій степовий аул, спати не на верхніх нарах, а в юрті, на кошмі, пасти коні, пити кумис, відкочовувати влітку на свіжі пасовиська в гірський район Алатау... (Б. Антоненко-Давидович);
// Який розташований, росте або водиться в горах.
Сподом попід ті стіни вузькою щілиною шумів і пінився студений гірський потік (І. Франко);
Повітря таке запашне од гірських трав, що аж п'янить (М. Коцюбинський);
Гірський орел нерухомо завис у піднебессі (С. Журахович).
2. Який входить до складу земної кори або добувається з надр Землі.
На Україні є дуже багато кар'єрів, в яких видобувають різноманітні тверді гірські породи: граніт, пісковик, вапняк, мармур (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)