двоповерховість
ДВОПОВЕРХО́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. двоповерхо́вий.
Виділення чітких кварталів з однотипними будинками, більш-менш прямокутна розбивка на місцевості, двоповерховість, дотримання південної орієнтації критих приміщень – усе це є наслідок античних традицій (з наук. літ.);
* Образно. Двоповерховість – один із основних композиційних прийомів, властивих Григоровичу-Барському (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)