двострунний
ДВОСТРУ́ННИЙ, а, е.
Який має дві струни.
Хани їли вволю, пили скільки хотіли, хвалилися своїми подвигами на полі бою, співали пісень, слухали акинів, які, награючи на двострунній домрі, прославляли їхні перемоги (В. Малик);
Двострунну скрипку кавказькі ногайці називають кобузом (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)