девіантний

ДЕВІА́НТНИЙ, а, е.

Стос. до девіації (у 5, 6 знач.).

Теоретичні напрацювання вчених були застосовані при аналізі та класифікації девіантних одиниць (з наук. літ.);

Досліджено правовий і девіантний дискурси у комунікативній практиці газет України (з наук. літ.);

Основною темою конференції молодих учених була проблема девіантної особистості у філософії ХХ сторіччя (із журн.).

Значення в інших словниках

1. девіантний — -а, -е. Стос. до девіації. Девіантна поведінка — поведінка, що відхиляється від норми, соціально небезпечна.  Великий тлумачний словник сучасної мови