демотивація

ДЕМОТИВА́ЦІЯ, ї, ж.

1. книжн. Дія і стан за знач. демотивува́ти.

Якщо демотивація має ситуаційний характер, то для її усунення достатньо ліквідувати відповідну причину (з наук.-попул. літ.).

2. лінгв. Втрата мовцем усвідомлення мотивації, принципу найменування якогось предмета або поняття через утворення його назви від певного слова.

У лінгвістичній літературі демотивацію вважають завершальним етапом розвитку фразеологічної одиниці (з навч. літ.).