дзвінкострунний
ДЗВІНКОСТРУ́ННИЙ, а, е, поет.
Із дзвінкими струнами.
О музо! Ти полишила його в юдолі печалі й сліз і десь собі повіялася попід тинами та по шинках?.. А чи в покоях панських, п'яненька, тихо бренькаєш на дзвінкострунній лірі?.. (Василь Шевчук);
Ні ліри не торкнуся дзвінкострунної, Ні на лівійську флейту не озвуся вже (А. Содомора, пер. з тв. Евріпіда).
Словник української мови (СУМ-20)