Словник української мови у 20 томах

дзижчальця

ДЗИЖЧА́ЛЬЦЯ, лець, мн. (одн. дзижча́льце, я, с.).

Укорочена пара крил, орган рівноваги у комах.

У двокрилих (наприклад, мухи, комарі) задні крила перетворилися на булавоподібні органи рівноваги – дзижчальця (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)