димінуендо
ДИМІНУЕ́НДО, муз.
1. невідм., с. Поступове зменшення сили звуку (про характер виконання музичних творів).
Тему граємо повним глибоким звуком, у кінці 4-го і 5-го тактів робимо димінуендо (з навч. літ.);
Дуже часто при виконанні творів зміна темпів супроводжується зміною динаміки, а саме: прискорення темпу на крещендо, уповільнення на димінуендо і навпаки (із журн.).
2. присл. Поступово послаблюючи силу звучання (голосу або музичного інструмента).
Зверніть увагу на виконання довгих нот. Вони мають звучати з різним динамічним забарвленням – крещендо чи димінуендо (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)