дирекціон
ДИРЕКЦІО́Н, а, ч., муз.
1. Додатковий нотний стан над якою-небудь оркестровою партією, в якому виписані основні мелодійні голоси інших партій.
Дирекціони дозволяють вивчати і виконувати твори без диригента, а за відсутності якогось інструмента заміняти його іншим (з наук. літ.).
2. Скорочена й спрощена партитура, в якій усі інструментальні партії виписуються в 3-4 нотні стани в реальному звучанні.
У вигляді дирекціону видаються невеликі твори (марші, танці та ін.) для духових оркестрів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)