дияконувати
ДИЯКОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
Бути в сані диякона.
– Гм. То ти з духовних? – Покійний батько дияконував (із журн.);
// Виконувати обов'язки диякона.
У неділю 26 вересня о першій годині владика Діонісій очолив подячну Божественну літургію. Дияконував диякон Роман Шимон (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)