Словник української мови у 20 томах

довивчений

ДОВИ́ВЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до дови́вчити.

Було довивчене житло, виявлене В. П. Коваленком, а також досліджені нові об'єкти, які, на думку автора, датуються кінцем ІХ – першою половиною Х ст. (з наук. літ.);

// дови́вчено, безос. пред.

Довивчено частину зруйнованого осипом поховання, здійсненого з дотриманням канонів християнської обрядовості (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)