дож

ДОЖ, а, ч.

Глава держави у Венеціанській (VII–XVIII ст.) і Генуезькій (XIV–XVIII ст.) республіках.

По двадцяти п'яти днях подорожі вони прибули до рідної Венеції, де гучно вітали їх на узбережжі весь уряд на чолі з дожем Партечіпаціо, всі патриції, всі громадяни (Ю. Андрухович);

[Антоніо:] Не може й дож законів касувати І відбирати пільги в чужоземців, Якими користуються вони В Венеції (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра).

Значення в інших словниках

1. дож — дож іменник чоловічого роду, істота правитель Венеціанської республіки — до 1797 р. іст.  Орфографічний словник української мови
2. дож — -а, ч. Глава держави у Венеціанській (7-18 ст.) і Генуезькій (14-18 ст.) республіках.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дож — (італ. doge, від лат. dux – вождь, воєначальник) глава держави у Венеціанській (7 – 18 ст.) і Генуезькій (14 – 18 ст.) республіках.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. дож — Найвищий державний достойник у Венеціанській (з 697) та Ґенуезькій Республіках (з 1339); обирався Великою радою; посаду скасовано 1797 після завоювання обох держав Францією.  Універсальний словник-енциклопедія